Олег Куліков : “Людям потрібне м’ясо, а не жир”.

Якщо ти любиш свою справу, тобі не потрібно чекати, поки прийде муза.

Понад рік тому у книгопросторі Західної України з’явилася збірка коротких оповідань “Наслідки надмірного вживання кави” молодого автора Олега Кулікова. Та всього лише після кількох публічних появ автор раптово припинив презентаційну діяльність. Що стало цьому причиною і чи ризикуємо ми втратити ще одного перспективного прозаїка, дізнаємось з особистої бесіди.

– Яка ваша основна діяльність?

-Зараз я усі сили віддаю учителюванню, викладаю англійську мову у Бродівській СЗОШ № 2. Я отримую задоволення від своєї професії і планую ще кілька років працювати у школі, якщо “не психану і не буду вбивати людей”, бо це страшенно нервова робота. (сміється) І звісно, я знаходжу час для написання нових оповідань.

– Чим ви займаєтесь, окрім літературної діяльності та учителювання?

– Я журналюю на українському порталі playua.net . Також я є одним із керівників української перекладацької спілки цифрового сервісу Steam. А ще я інколи сплю.

– Гаразд, повернімося до літератури. Коли ви почали писати уперше?

– Тоді, коли навчився, у першому класі, і тоді ж написав перший твір – казку про Слоника.(сміється)

– Хто вплинув на формування вашого світогляду як письменника?

– У пршу чергу, це Всеволод Нестайко, я вважаю його твори повинна прочитати кожна дитина, та й дрослим не завадить, Також Оксана Думанська, львівська письменниця, після особистого знайомства стала моєю наставницею. Ну і звісно ж, хочу відмітити трьох шкільних вчителів, які доклали багато зусиль, аби виліпити з мене людину.

– Де ви берете ідеї для написання творів?

– Ну як, читаю книги, дивлюсь фільми і часто думаю, як можна покращити ту або іншу історію.Це постійний процес, бо я не вірю у натхнення. Це виправдання для ледарів. Якщо людина хоче працювати, вона сідає і пише. Адже якщо ти любиш свою справу, тобі не потрібно чекати, поки прийде муза.

– Що ви пишете на даний момент?

– Зараз я працюю над своїм першиим романом під назвою “№8” і паралельно готую кілька інших творів.

– Коли книга побачить світ?

– Коли буде готова, тоді з”явиться.(усміхається) Ще не знаю ,як складеться з видавцем. зважаючи на труднощі попереднього досвіду, можливо, книга буде безкоштовна в нашій країні.

– Що нас чекає у книзі?

– Це роман “у суміші”, тобто фарш з усього: пригоди, трилер тощо.

– В інтернеті ви оновлюєте свій рівень, зараз ви письменник 5-ого левела. За якими критеріями піднімаєте рівень?

– 6-тий рівень – це вже написання “повнометражного твору”. Зараз я “бігаю на короткі дистанції”, але треба готуватися до марафону. Тому я працюю над тим, аби моя майбутня книга була на кілька голів вища за попередню.

– Ви не задоволені першим літературним досвідом?

– “Наслідки надмірного вживання кави”-книга, яка припала людям до душі, але мені з часом розподобалась. І я вважаю, що це нормально, адже тепер можу написати щось краще!

– Ви хочете виїхати у велике місто?

– НІ! Стівен Кінг все життя прожив у маленьких містечках- це круто. Наприклад, лише транспорт у великих містах мене бісить.

– Що ви плануєте на майбутнє?

– Якщо говорити про майбутні перспективи- це друк книги, яка буде написана без зайвих слів і цікаво.

– Ваша манера написання відповідає твердженню: “Стислість – сестра таланту”?

– Так, я не люблю лити воду. Вподобання людей за сотні років не змінились, і як казав Арістотель:”Думка, яку сказано красиво, втрачає половину свого змісту”. Насправді майже усі хороші книги не є товсті, вони без жиру. Людям потрібен не жир, а м”ясо. Все коротко, ясно і з експресією.

– Чи плануєте ви написати сценарій до фільму?

– Звісно,так! У мене був такий досвід. І я шукаю можливостей проявити себе як кіносценарист або написати ігровий сценарій. Є можливості, є однодумці . Будемо працювати та сподіватись на краще. (усміхається)

– До якого часу ви плануєте видати роман?

– Сподіваюсь, що допишу, поки мені 24 роки. Знову ж таки, коли буде підходити фінішна пряма, є кілька творчих ідей, як я буду рекламувати “Номер 8”. Дійсно, є цікаві задуми, потрібні умови для їх реалізації. Будемо створювати!